Постанова ВАСУ від 16.09.2014 року

Друк

Пошук

307

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий адміністративний суд україни ( ВАСУ )

Історія справи

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2014 року м. Київ К/9991/33769/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівську Одеської області про перерахунок пенсі, за касаційними скаргами ОСОБА_4 та Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівську Одеської області на постанову Апеляційного суду Одеської області від 11 травня 2011 року,-

у с т а н о в и л а :

20 листопада 2009 року позивач звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівську Одеської області (далі - УПФ) про перерахунок пенсії, виплата якої передбачена статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ).

В позові зазначав, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом ІІ групи, а тому отримує державну та додаткову пенсії передбачені статтями 50 та 54 Закону № 796-ХІІ.

Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам передбаченим цим Законом, і на відмову УПФ привести їх у відповідність з його вимогами, позивач просив зобов'язати усунути зазначені порушення провівши вказані перерахунки починаючи з 1 січня 2005 року.

Постановою Іллічівського міського суду Одеської області від 22 квітня 2010 року позов задоволено, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок державної та додаткової пенсії позивачу, передбачених статтями 50 та 54 Закону № 796-ХІІ, з 1 січня 2005 року.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 11 травня 2011 року, рішення суду першої інстанції скасовано та увалено нове, про часткове задоволення позову, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок державної та додаткової пенсії позивачу, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, починаючи з 1 жовтня 2009 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач, у своїй касаційній скарзі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення, в частині задоволених позовних вимог, скасувати і відмовити у позові в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги позивача та відмову в задоволенні скарги УПФ з таких підстав.

Судами встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом ІІ групи, одержує пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю на підставі статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позов, апеляційний суд виходив з того, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України № 796-ХІІ, застосуванню при їх обчисленні підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком. При цьому позов підлягає задоволенню з часу, коли позивач звернувся з відповідною заявою, в порядку статті 45 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-ІV).

З таким висновком частково погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України.

Так, статтею 49 Закону № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

У відповідності з частиною четвертою статті 54 Закону № 796, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими - по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523.

Ця Постанова була чинною на час спірних правовідносин і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України № 796-ХІІ.

Тому, суди правильно виходили із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, а їх висновок, що при розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, є обґрунтованим.

Суди правильно виходили також з того, що норми Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в частині змін до Закону №796-ХІІ, не підлягають застосуванню до даного спору, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року вони визнані неконституційними.

Окрім того, статтею 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Проте, названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини сторін, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом №2195-ІV залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, висновок судів щодо нарахування та виплати пенсії позивачу у 2008-2009 роках відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Разом з тим, апеляційний суд помилково застосував до спірних правовідносин положення абзацу 2 частини 4 статті 45 Закону № 1058-ІV, якою передбачено, що у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Тобто, зі змісту цієї статті слідує, що її положення підлягають застосуванню тоді, коли у особи виникло право на підвищення пенсії.

У даному випадку, права на підвищення пенсії у позивача не виникло, натомість протиправними діями відповідача було порушено його конституційне право на соціальний захист, а тому таке підлягає відновленню в межах строку звернення до адміністративного суду.

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції статті, яка діяла на момент подання позову) встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду для захисту своїх прав, свобод та інтересів.

У відповідності до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції спірного періоду) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами, що ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом 20 листопада 2009 року, водночас, відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду, а з заявою про його поновлення позивач не звертався.

Враховуючи викладене позовні вимоги підлягають задоволенню починаючи з 20 листопада 2008 року, а тому постанову Апеляційного суду Одеської області від 11 травня 2011 року, в цій частині, слід змінити.

За правилами частини першої 225 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині..

Керуючись статтями 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Одеської області від 11 травня 2011 року, змінити визнавши право позивача на перерахунок пенсії у розмірах, встановлених статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ починаючи з 20 листопада 2008 року, в решті касаційні скарги ОСОБА_4 та Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівську Одеської області залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.

Судді: Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк

В.В. Тракало